ЕБУЛІОСКОПІЯ (лат. ebullioscopia < лат. ebullire — закипати + грец. scopia — дослідження, огляд) — метод дослідження властивостей розчинів, що базується на визначенні підвищення температури початку кипіння розчину порівняно з Tкип чистого розчинника:
∆Tкип. = Tкип — T0 кип, (1)
де T0 кип — температура кипіння розчинника; Tкип — температура кипіння розчину; ∆Tкип — підвищення температури кипіння розчину. Кількісне співвідношення між ∆Tкип та концентрацією визначають за рівнянням Клапейрона — Клаузіуса та законом Рауля:
(2)
де R — універсальна газова стала; λвип — питома теплота випаровування розчинника; m — моляльність розчину.
Величина
(3)
називається ебуліоскопічною сталою розчинника (табл.) або молярним підвищенням Tкип, є властивістю розчинника і не залежить від природи розчиненої речовини. За фізичним значенням Е дорівнює підвищенню Tкип одномоляльного розчину за умови, що розчин має властивості ідеального.
Таблиця. Ебуліоскопічні сталі деяких розчинників
Розчинник | Tкип, К | Ебуліоскопічна стала, Е |
Вода | 373 | 0,516 |
Етанол | 351,4 | 1,20 |
Оцтова кислота | 391,5 | 3,07 |
Хлороформ | 334,2 | 3,88 |
Бензол | 353,2 | 2,57 |
Фенол | 455,1 | 3,6 |
Сірковуглець | 319,3 | 2,29 |
З урахуванням (3) рівняння (2) набуває вигляду:
∆Tкип = Е × m. (4)
Для розчинів електролітів вираховують ізотонічний коефіцієнт (і):
∆Tкип = і × Е × m. (5)
Ебуліоскопічний метод визначення мол. м. розчиненої речовини базується на рівнянні (4):
, (6)
де g — маса розчиненої речовини (г); G — маса розчинника (г). При цьому Tкип вимірюють за допомогою термометра Бекмана. Спочатку знаходять Tкип чистого розчинника, потім у нього вносять наважку речовини, вимірюють Tкип одержаного розчину і розраховують ∆Tкип. Проте Е. застосовується не так часто, як кріоскопія, через експериментальні ускладнення при точному визначенні ∆Tкип (зміною концентрації розчинів внаслідок випаровування розчинника тощо).
Визначення ∆Tкип водно-спиртових розчинів застосовують для кількісного визначення спирту в цих сумішах. У фармації методом Е. визначають мол. м. біологічно активних та лікарських речовин, розраховують активність розчиненої речовини, ізотонічний коефіцієнт, ступінь електролітичної дисоціації слабкого електроліту.
Гороновский И.Т., Назаренко Ю.П. Краткий справочник по химии / Под ред. чл.-кор. АН УССР О.Д. Куриленко. — К., 1974; Евстратова К.И., Купина Н.А., Малахова Е.Е. Физическая и коллоидная химия. — М., 1990; Фізична і колоїдна хімія / В.І. Кабачний, Л.К. Осіпенко, Л.Д. Грицан та ін. — Х., 1999; Эбулиоскопия. В кн.: Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1998. — Т. 5.